Зображення: Getty Images
Петер Мадяр — новий прем’єр-міністр Угорщини, колишній член правлячої партії Fidesz Віктора Орбана, який згодом перейшов в опозицію на тлі корупційних скандалів і внутрішніх конфліктів у партії.
За підсумками парламентських виборів партія Tisza здобула 138 із 199 місць в угорському парламенті, отримавши 53,6% голосів. Fidesz Орбана отримав 55 місць і 37,8%.
Явка перевищила 79%, що стало рекордом в посткомуністичній історії Угорщини.
45-річний Мадяр, який ще два роки тому був маловідомим функціонером у структурі правлячої партії, фактично завершив 16-річний період домінування Віктора Орбана. Його політична трансформація з лояліста до головного опонента Орбана стала основою швидкого зростання підтримки партії Tisza, яку він очолює.
Шлях до влади
Протягом двох років Мадяр проводив масштабну кампанію по країні, відвідуючи десятки міст і проводячи тривалі зустрічі з виборцями.
Його фінальний мітинг зібрав, за оцінками, близько 500 000 осіб. На відміну від Орбана, який концентрував кампанію на зовнішній політиці, Мадяр зосередився на внутрішніх проблемах — корупції, економіці та соціальній політиці.
Зображення: Getty Images
Міграційна політика
Мадяр займає консервативну позицію щодо міграції та виступає проти ключових елементів політики ЄС у цій сфері. Він підтримує збереження прикордонного паркану та посилений контроль на кордонах.
Під час передвиборчої кампанії він заявив: «Ми обираємо угорський народ і не хочемо іммігрантів».
У політичних оцінках його підхід часто характеризують як ще жорсткіший, ніж у попереднього уряду Орбана, особливо в питаннях нелегальної міграції.
Економічна модель
Економічна програма Мадяра базується на класичному ринковому лібералізмі з акцентом на дерегуляцію та зменшення ролі держави в економіці.
Ключовим елементом його політики є антикорупційна реформа та скорочення впливу держави на бізнес-середовище, зокрема в системі державних закупівель, де він декларує запровадження більш жорстких механізмів контролю та прозорості.
Партія Tisza також виступає за зниження податкового навантаження, включно з реформою ПДВ та ПДФО для громадян із низькими доходами.
Водночас Мадяр зберігає прагматичний підхід до Європейського ринку, уникаючи різкої політичної поляризації у відносинах з ЄС.
Зображення: Getty Images
Геополітика
У зовнішній політиці Мадяр демонструє стриманий антипутінський курс, визнаючи загрози з боку Росії, але без різких ескалаційних заяв.
Щодо України його позиція є змішаною: він підтримує право України на самооборону та засуджує російське вторгнення, але виступає проти прямої військової участі Угорщини або постачання озброєнь через її територію.
Попри поширене уявлення про його «повністю проєвропейський курс», Мадяр не підтримує радикального розриву з попередньою зовнішньою політикою Орбана, а радше пропонує її корекцію в межах європейського вектору.
Оборона та НАТО
Мадяр виступає за посилення оборонного потенціалу Угорщини та заявляє про намір довести військові витрати до 5% ВВП до 2035 року.
Його позиція щодо НАТО є однозначно проатлантичною та більш чіткою, ніж у європейському вимірі його політики, що підкреслює стратегічну орієнтацію на безпекову інтеграцію із Заходом.
ЄС і економічний тиск Брюсселя
Європейський Союз заморозив близько €18 млрд фінансування для Угорщини через занепокоєння щодо верховенства права за попередньої влади.
Мадяр заявив, що його перші закордонні візити будуть до Варшави, Відня та Брюсселя з метою відновлення доступу до цих коштів.
Він також пообіцяв приєднання Угорщини до Європейської прокуратури в перший день роботи уряду та впровадження антикорупційних механізмів у державному секторі.
Україна та Росія
У питанні України Мадяр підтримує територіальну цілісність держави, але виступає проти військової ескалації з боку Угорщини.
Щодо євроінтеграції України він пропонує обережний підхід із можливим винесенням питання на національний референдум.
У сфері енергетики він заявив про намір зменшити залежність Угорщини від російських енергоресурсів до 2035 року, що суттєво повільніше за цільові показники ЄС.
Петер Мадяр не є радикальним реформатором або революційним політиком. Його курс — це поступова трансформація угорської політичної системи з акцентом на ринок, антикорупцію та часткове зближення з ЄС без повного розриву з попередньою зовнішньополітичною логікою.
Його перемога означає не різкий розворот, а структурне перезавантаження угорської моделі влади, де баланс між Брюсселем, національними інтересами та консервативним електоратом залишається ключовим фактором стабільності.
