Зображення: Getty Images
28 лютого 2026 року США разом з Ізраїль розпочали масштабну повітряну кампанію проти Іран, відому як Operation Epic Fury. За даними Center for Strategic and International Studies, лише перші 100 годин операції коштували приблизно $3,7 млрд. Упродовж шести днів було уражено понад три тисячі цілей, а також знищено понад тридцять іранських кораблів.
Операція швидко продемонструвала ключову проблему американської військової стратегії: темп використання високоточних боєприпасів значно перевищує можливості оборонної промисловості їх виробляти. Саме це стало причиною термінової зустрічі у Білому домі, де президент Дональд Трамп зібрав керівників найбільших оборонних корпорацій США.
Ескалація після попередніх операцій
Epic Fury стала другою великою ескалацією проти Ірану менш ніж за рік. У червні 2025 року операція Operation Midnight Hammer була спрямована на обмежені удари по ядерній інфраструктурі Ірану. Під час цієї кампанії було витрачено близько 30% американських запасів перехоплювачів THAAD interceptor і десятки ракет SM‑3 interceptor.
Epic Fury відрізнялася масштабом. Перша хвиля атак включала тисячі крилатих ракет Tomahawk cruise missile та AGM‑158 JASSM, а стратегічні бомбардувальники Northrop B‑2 Spirit застосовували двотисячефунтові бомби для ураження укріплених пускових установок.
Асиметрія витрат у сучасній війні
Під час операції особливо чітко проявилася економічна асиметрія сучасних конфліктів. Іран активно використовував дешеві безпілотники Shahed‑136 drone, вартість яких оцінюється приблизно у $35 тис.
Для їх перехоплення американські та союзні сили застосовували значно дорожчі системи, зокрема Patriot PAC‑3 interceptor або SM‑6 missile, ціна яких становить мільйони доларів за одиницю. За оцінками U.S. Central Command, лише за кілька днів Іран випустив сотні балістичних ракет і тисячі дронів.
На четвертий день операції командування було змушене змінити тактику, переходячи від дорогих далекобійних ракет до дешевших систем типу AGM‑154 JSOW та JDAM precision bomb kit.
Один арсенал для кількох фронтів
Epic Fury почалася в момент, коли американські склади вже були частково виснажені. З 2022 року США витрачали значні ресурси на підтримку Україна у війні проти Росія, операції проти хуситів у Червоному морі та постачання озброєння Ізраїль під час війни в Газі.
Аналітики відзначають, що виробничі лінії оборонних підрядників не були розраховані на настільки інтенсивний темп використання високоточних боєприпасів. Наприклад, виробництво ракет Tomahawk до розширення становило лише кілька сотень одиниць на рік, тоді як реальні операції могли витрачати десятки таких ракет за одну ніч.
Ультиматум оборонним корпораціям
6 березня 2026 року президент Трамп провів зустріч із керівниками найбільших оборонних компаній, серед яких BAE Systems, Boeing, Honeywell Aerospace, L3Harris Technologies, Lockheed Martin, Northrop Grumman та Raytheon.
Пентагон одночасно підготував додатковий бюджет приблизно на $50 млрд для поповнення запасів. Уряд висунув принципову вимогу: ці кошти повинні бути спрямовані на розширення виробничих ліній і нові заводи, а не на викуп акцій чи виплату дивідендів.
Початок нового циклу оборонного виробництва
США фактично запускають довгострокову програму переозброєння, яка передбачає різке збільшення виробництва так званих «exquisite» систем — найдорожчих і найскладніших високоточних ракет. За планами адміністрації, їх виробництво має зрости приблизно у чотири рази.
Для фінансових ринків це сигнал про формування стабільного багаторічного попиту на продукцію оборонної індустрії. Компанії Lockheed Martin, Raytheon та Northrop Grumman дедалі більше перетворюються на ключову інфраструктуру американської військової стратегії на наступне десятиліття.
