Хоча Венесуела володіє найбільшими у світі запасами нафти, її виробництво перебуває на сторічному мінімумі— близько 1 млн барелів на день, що становить лише 0,9% світового видобутку. Для порівняння, у 1965 році країна забезпечувала понад 11% глобального ринку, а у 1998 році — 4,8%.

Це означає, що навіть можливий військовий конфлікт або санкційний тиск США не матиме значного впливу на глобальні ціни на нафту. Раніше Венесуела була ключовим експортером, але соціалістична політика, політична нестабільність та відтік інвесторів різко скоротили її значення на ринку.

Потенційний вплив військових дій

Президент США Дональд Трамп скерував авіаносець Gerald R. Ford та супровідні кораблі у Карибське море, офіційно для боротьби з наркоторгівлею. Проте наявні сили та озброєння (стратегічні бомбардувальники B-1, десантні кораблі) можуть свідчити про потенційні плани зміни режиму.

Проте реальний ризик для глобального ринку обмежений: ймовірно, нафтова інфраструктура Венесуели — родовища, термінали та НПЗ — не буде цілями. Навіть у випадку локальної військової кампанії під загрозою може опинитися максимум 1 млн барелів на день, тобто обмежений обсяг.

Історичний контекст та геополітика

Венесуела втратила свою роль через соціалістичний поворот у 1998 році, санкції США та відтік іноземного капіталу. Успішна зміна режиму теоретично могла б відновити потужності і перетворити країну на ключового постачальника у 2030-х. Геологія не змінилася: Орінокська нафтова смуга містить понад 15% світових запасів нафти, порівнянних з канадськими нафтовими пісками Athabasca.

Висновок: обмежений вплив на ринок зараз

Попри величезні ресурси, Венесуела не є критичною для світового енергетичного балансу сьогодні. Політика і внутрішня нестабільність стримують її виробництво. Навіть можливий військовий тиск США, зміна режиму або соціальні заворушення радше матимуть локальний ефект, ніж глобальний.

У довгостроковій перспективі країна може повернутися на ринок великим гравцем, але наразі її вплив на ціни та постачання є мінімальним.