Зображення: Getty Images

Політичні проблеми прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера почалися ще минулого літа, коли він поступився тиску всередині партії щодо реформи соціального забезпечення. Це рішення стало переломним моментом, продемонструвавши слабкість управління та нестачу стратегічної координації.

Ситуація могла мати компромісний результат. За більш ретельної підготовки, ширших консультацій із центристським крилом та збереження фіскальної дисципліни Стармер міг мінімізувати внутрішній спротив. Натомість недостатня увага до деталей і делегування питання політично суперечливому соратнику завершилися вимушеним розворотом політики — кроком, який підірвав авторитет лідера.

Відтоді прем’єр намагається втримати коаліцію в Лейбористській партії, однак кадрові відставки та внутрішні конфлікти лише посилюють враження втрати контролю.

Скандал із призначенням посла та кадрові втрати

Остаточним каталізатором кризи стало рішення призначити Пітера Мандельсона послом у США, попри його зв’язки з Джеффрі Епштейном. Резонанс довкола цього призначення спричинив відставку ключового радника Моргана МакСвіні та директора з комунікацій Тіма Аллана.

У політичній системі Великої Британії подібні сигнали часто означають початок завершальної фази лідерства. Попереду — важливі вибори: довибори в Манчестері та місцеві вибори у травні. За нинішньої динаміки питання полягає не в тому, чи втратить Стармер посаду, а коли саме це станеться.

Потенційні наступники та зміна фіскального курсу

Аналітики вже називають імена можливих претендентів на лідерство. Якщо зміна відбудеться, велика ймовірність, що новий керівник відійде від обережного фіскального підходу канцлерки Рейчел Рівз і зробить ставку на активніше державне стимулювання.

Це створює два базові сценарії для фінансових ринків.

1. Сценарій «контрольованого розширення»

У разі поступового збільшення державних витрат можливе зростання дохідності довгострокових облігацій (понад 5% за 10-річними gilt проти близько 4,55% нині) та послаблення фунта. Ринки можуть спершу толерувати таку політику, однак згодом ризики фіскальної стійкості можуть стати предметом гострішої переоцінки.

2. Міні-криза на ринку облігацій

Альтернативний сценарій — різкий стрибок дохідностей, подібний до епізоду 2022 року після бюджету Ліз Трасс, хоча й без тодішніх структурних чинників. Іронічно, але саме такий шок міг би швидко змусити уряд до жорсткішої фіскальної дисципліни.

Наразі ринки демонструють помірні ознаки нервозності: дохідності британських облігацій рухаються дещо активніше за аналоги. Проте ці зміни залишаються стриманими й не свідчать про системну паніку.

Роль Банку Англії

Важливим стабілізуючим фактором є очікування зниження ставок Банком Англії. М’якша монетарна політика могла б частково компенсувати фіскальні ризики, знизити вартість іпотеки та підтримати споживчий попит. Для будь-якого нового лідера це стане ключовим інструментом відновлення довіри.

Політики можуть демонструвати жорстку риторику щодо «залежності від ринку облігацій», однак інстинкт політичного самозбереження зазвичай стримує радикальні експерименти.