Зображення: Getty Images

Короткочасна зупинка обміну розвідувальною інформацією США з Україною у березні 2025 року продемонструвала, наскільки Європа залежна від американської підтримки. Київ зазнав серйозних втрат на фронті всього за кілька днів, а європейські союзники з жахом усвідомили, що США більше не завжди є надійним військовим партнером. Це змусило європейські столиці шукати «план Б» і серйозно обговорювати розвиток власного ядерного стримування, пише Bloomberg.

Поточна ядерна парадигма Європи

Європа наразі покладається на так звану «ядерну парасольку» США: американські боєголовки, розміщені на континенті, та договірні зобов’язання НАТО про взаємний захист. Якщо надійність США ставиться під сумнів, континент ризикує опинитися наодинці з Росією, яка має найбільший у світі ядерний арсенал.

На сьогодні атомну зброю в Європі мають лише Великобританія та Франція. Президент Франції Еммануель Макрон, за даними джерел, готує промову щодо потенційного поширення французької ядерної парасольки на інші країни континенту.

Франція може виробляти власні боєголовки, тоді як Великобританія значною мірою залежить від американського ланцюга постачання. Теоретично інші країни могли б розвивати власні ядерні сили, але це потребувало б великих витрат і порушення міжнародних договорів.

Виклики та ризики для Європи

Розробка власних ядерних озброєнь означає високі фінансові витрати та політичні ризики. Наприклад, у 2025 році країни ЄС і Великобританія витратили понад $530 млрд на оборону, що перевищує половину ВВП Польщі.

Фахівці радять Європі наразі зосередитися на розширенні конвенційних озброєнь високої точності, здатних стримати потенційну агресію Росії, замість створення власного ядерного арсеналу.

Франція та Велика Британія: ядерні гарантії

Франція і Велика Британія мають близько 400 розгорнутих боєголовок, що, хоча і менше за американський арсенал у 1 670 одиниць, забезпечує достатню потужність для нанесення масштабної шкоди. Питання координації ядерних сил між Парижем і Лондоном обговорюється в рамках декларації Northwood, що передбачає узгодження дій у разі загрози Європі.

Франція може розміщувати ядерні літаки у союзних країнах, таких як Польща, або залучати НАТО до французьких ядерних навчань. Великобританія, на відміну від Франції, має ядерний арсенал, інтегрований у НАТО з 1962 року, що спрощує її роль у колективній обороні.

Політичні та економічні обмеження

Розробка масштабної ядерної програми в Європі потребує значних фінансових ресурсів і політичної волі, що не завжди збігається з внутрішніми настроями суспільства. Опозиційні політики та потенційні зміни урядів у Франції та Великобританії можуть обмежити готовність ділитися ядерними гарантіями з іншими країнами континенту.

Зараз США продовжують забезпечувати ядерне стримування союзників у НАТО, а розмови про власні європейські ядерні сили залишаються в основному на рівні стратегічних консультацій.